1. Словник синонімів української мови

відлюдкуватий

ВІДЛЮ́ДКУВАТИЙ (ВІДЛЮ́ДЬКУВАТИЙ) (який тримається, живе осторонь від людей, самітно), ВІДЛЮ́ДНИЙ, НЕЛЮДИ́МИЙ, ВОВКУВА́ТИЙ, ДИ́КИЙ. У людей замкнутих і відлюдкуватих спалах почуття буває особливо сильним і глибоким (Л. Дмитерко); Мотрю наче хто підмінив: стала відлюдною, сторонилась навіть своїх подруг (П. Панч); Чудна вона, нелюдима (М. Коцюбинський); — Ми з ним в одній компанії були, а тепер... Він такий вовкуватий став (Л. Юхвід); Тепер уже дядя Михайло не скаже, що я дикий... Я беру участь у важливій операції (Л. Смілянський).

ЗА́МКНЕНИЙ (який неохоче спілкується з іншими), ЗА́МКНУТИЙ, НЕТОВАРИ́СЬКИЙ, МАЛОТОВАРИ́СЬКИЙ, ПОТАЙНИ́Й, СКРИ́ТНИЙ (який неохоче ділиться своїми думками, настроєм і т. ін.). У людей замкнутих і відлюдкуватих спалах почуття буває особливо сильним і глибоким (Л. Дмитерко); Була це.. дуже нервова, малотовариська жінка (Ірина Вільде); Вона з природи була трохи потайна, то й не признавалася перед чоловіком у багатьох справах (Лесь Мартович). — Пор. відлю́дкуватий, 1. мовчазни́й.

ЛЮДИНОНЕНАВИ́СНИЦЬКИЙ книжн. (сповнений людиноненависництва), МІЗАНТРОПІ́ЧНИЙ книжн. Фашисти виплекали в собі людиноненависницьку ідею — знищити цілі народи (Ю. Збанацький). — Пор. відлю́дкуватий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відлюдкуватий — відлю́дкуватий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. відлюдкуватий — рідко відлюдькуватий, -а, -е. Який тримається, живе осторонь від людей, самітно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відлюдкуватий — ВІДЛЮ́ДКУВАТИЙ, ВІДЛЮ́ДЬКУВАТИЙ, а, е. Який тримається, живе осторонь від людей, самітно. Скромний, відлюдькуватий учитель і думкою не заносився пробитися крізь таке оточення до жартівливої красуні (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. відлюдкуватий — Анахорет (книж.), безлюдень, безлюдник, безлюдько, бовкун, відлюдень, відлюдник, відлюдок, відлюдько, відлюдькуватий, вова, вовк-самітник (про людину), вовкуватий, вовкулака, вовкулакуватий, вовчкуватий, дикий, дикун, домонтар, домосід, домувальник... Словник синонімів Вусика
  5. відлюдкуватий — Відлю́дкуватий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. відлюдкуватий — ВІДЛЮ́ДКУВАТИЙ, рідко ВІДЛЮ́ДЬКУВАТИЙ, а, е. Який тримається, живе осторонь від людей, самітно. Ганна змарніла, стала похмурою і відлюдкуватою (Коз., Сальвія, 1959, 120). Словник української мови в 11 томах