вітрогін
Вітрогі́н, -го́ну; -го́ни, -нів
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вітрогін — вітрогі́н 1 іменник чоловічого роду, істота про людину вітрогі́н 2 іменник чоловічого роду пристрій Орфографічний словник української мови
- вітрогін — ВІТРОГОН жевжик, вертихвіст, мартопляс, джиґун, баламут|а|, шалапут, шелихвіст. Словник синонімів Караванського
- вітрогін — і вітрогон, -гона, ч. 1》 зневажл. Легковажний, нерозсудливий хлопець, чоловік; жевжик. 2》 розм., рідко. Про людину, яка швидко ходить. 3》 тех. Пристосування для створення сильної течії повітря. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вітрогін — ВІТРОГІ́Н див. вітрого́н. Словник української мови у 20 томах
- вітрогін — ЛЕГКОВА́ЖНИЙ ім. (несерйозний чоловік), ЛЕГКОДУ́Х, ВІТРОГІ́Н (ВІТРОГО́Н) зневажл., ЖЕ́ВЖИК зневажл., ВЕРТИ́ХВІСТ зневажл., ШЕЛИ́ХВІСТ зневажл., МАРТОПЛЯ́С зневажл., СВИСТУ́Н зневажл., ШАЛАПУ́Т зневажл., ШАЛАПУ́ТНИК зневажл., ЦВИ́НДРИК діал. Словник синонімів української мови
- вітрогін — ВІТРОГІ́Н, рідко ВІТРОГО́Н, го́на, ч. 1. зневажл. Легковажний, нерозсудливий хлопець, чоловік; жевжик. — Ти, бачу, з вітрогонів.. Хіба у такому ділі припада хапатись? (Вовчок, VI, 1956, 289); — Чи це серйозний хлопець, чи, може, якийсь вітрогон (Д. Словник української мови в 11 томах