вітруватий
Вітрува́тий, -та, -те
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вітруватий — вітрува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- вітруватий — -а, -е. 1》 Легковажний, непосидющий. 2》 розм., рідко. Із тріщинами в корі (про дерево). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вітруватий — ВІТРУВА́ТИЙ, а, е. Легковажний, непосидющий. Вітруватий Дяченко таких підібрав собі й січовиків і вплав на конях пішов через Дніпро (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
- вітруватий — див. легковажний Словник синонімів Вусика
- вітруватий — ЛЕГКОВА́ЖНИЙ (який діє необачно, не поміркувавши; також про дії, вчинки, мову, в яких проявляється необачність), ЛЕГКОДУ́МНИЙ, ЛЕГКОДУ́ХИЙ, ЛЕГКОДУ́ШНИЙ, НЕСЕРЙО́ЗНИЙ, НЕСОЛІ́ДНИЙ, БЕЗДУ́МНИЙ, ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й, ВІ́ТРЯНИЙ розм., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ розм. Словник синонімів української мови
- вітруватий — ВІТРУВА́ТИЙ, а, е. 1. Легковажний, непосидющий. Вітруватий Дяченко таких підібрав собі й січовиків і вплав на конях пішов через Дніпро (Ле, Ю. Кудря, 1956, 86). 2. розм., рідко. Із тріщинами в корі (про дерево). Словник української мови в 11 томах
- вітруватий — Вітруватий, -а, -е О деревѣ: съ трещинами въ корѣ, проникающими до древесины. Вас. 146. Словник української мови Грінченка