1. Словник української мови в 11 томах

вітруватий

ВІТРУВА́ТИЙ, а, е.

1. Легковажний, непосидющий.

Вітруватий Дяченко таких підібрав собі й січовиків і вплав на конях пішов через Дніпро (Ле, Ю. Кудря, 1956, 86).

2. розм., рідко. Із тріщинами в корі (про дерево).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вітруватий — вітрува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вітруватий — -а, -е. 1》 Легковажний, непосидющий. 2》 розм., рідко. Із тріщинами в корі (про дерево). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вітруватий — ВІТРУВА́ТИЙ, а, е. Легковажний, непосидющий. Вітруватий Дяченко таких підібрав собі й січовиків і вплав на конях пішов через Дніпро (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
  4. вітруватий — див. легковажний Словник синонімів Вусика
  5. вітруватий — ЛЕГКОВА́ЖНИЙ (який діє необачно, не поміркувавши; також про дії, вчинки, мову, в яких проявляється необачність), ЛЕГКОДУ́МНИЙ, ЛЕГКОДУ́ХИЙ, ЛЕГКОДУ́ШНИЙ, НЕСЕРЙО́ЗНИЙ, НЕСОЛІ́ДНИЙ, БЕЗДУ́МНИЙ, ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й, ВІ́ТРЯНИЙ розм., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ розм. Словник синонімів української мови
  6. вітруватий — Вітрува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вітруватий — Вітруватий, -а, -е О деревѣ: съ трещинами въ корѣ, проникающими до древесины. Вас. 146. Словник української мови Грінченка