1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

горно

Го́рно, го́рна, -ну; го́рна, го́рен (н. р.) і го́рен, го́рна, -нові; го́рни, го́рнів (ч. р.)

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горно — го́рно іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. горно — Горен, ГОРНИЛО. Словник синонімів Караванського
  3. горно — -а, с. 1》 Проста відкрита піч для нагрівання або плавлення металів. || Піч для обпалювання керамічних виробів. 2》 Частина шахтної печі (доменної, вагранки і т. ін.), над якою згоряє паливо і плавиться метал. 3》 чого, перен., уроч. Обставини, за яких випробовується і гартується людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. горно — ГО́РНО, а, с. 1. Відкрита піч для нагрівання або плавлення металів. Батько .. одвихнувся од ковадла до горна й поклав шмат заліза в жар (А. Головко); У неглибокій ямі .. коваль випалював для свого горна деревне вугілля (Є. Словник української мови у 20 томах
  5. ГОРНО — • "ГОРНО" - літ. об'єднання революц. письменників Зх. України. Засн. 1929 у Львові. Діяло під впливом КПЗУ. Входило до Міжнар. бюро революц. письменників (згодом — Міжнародне об'єднання революційних письменників). Українська літературна енциклопедія
  6. горно — ГО́РНО (піч або частина шахтної печі для виплавки металу), ГОРНИ́ЛО заст., уроч. У кузні вже гугонить горно (М. Зарудний); Сопів важкий міх, прискав огонь у горнилі (І. Франко). Словник синонімів української мови
  7. горно — ГО́РНО, а, с. 1. Проста відкрита піч для нагрівання або плавлення металів. Необхідним приладдям кузні було ковальське горно у вигляді жаровні, що служила для розжарювання заліза перед куванням (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 414); Батько.. Словник української мови в 11 томах
  8. горно — Горно нар. Гористо. Туди Чхати дуже горно. Міусск. окр. Словник української мови Грінченка