горно
ГО́РНО, а, с.
1. Проста відкрита піч для нагрівання або плавлення металів.
Необхідним приладдям кузні було ковальське горно у вигляді жаровні, що служила для розжарювання заліза перед куванням (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 414);
Батько.. одвихнувся од ковадла до горна й поклав шмат заліза в жар (Головко, II, 1957, 390);
*У порівн. Осіннє сонце сідає за горою, на обрії стає червоно, як у горні, білий туман котиться ярами та видолинками… (Коцюб., І, 1955, 128);
// Піч для обпалювання керамічних виробів.
Усі чотири досліджені гончарні горни були подібні один до одного своєю будовою (Вісник АН, 8, 1949, 43).
2. Частина шахтної печі (доменної, вагранки і т. ін.), над якою згоряє паливо і плавиться метал.
Шторм уже вщух, але хвилі ще ходили, і звідси.. вони здавались непорушними, неначе вилитими з гартованої сталі — коли вона щойно знята з горна і ще не остигла (Смолич, V, 1959, 70).
3. чого, перен., уроч. Обставини, за яких випробується і гартується людина.
В горні гарячих атак нічних Горів горніст і згоріти не міг (Перв., І, 1958, 82).
Значення в інших словниках
- горно — го́рно іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- горно — Горен, ГОРНИЛО. Словник синонімів Караванського
- горно — -а, с. 1》 Проста відкрита піч для нагрівання або плавлення металів. || Піч для обпалювання керамічних виробів. 2》 Частина шахтної печі (доменної, вагранки і т. ін.), над якою згоряє паливо і плавиться метал. 3》 чого, перен., уроч. Обставини, за яких випробовується і гартується людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- горно — ГО́РНО, а, с. 1. Відкрита піч для нагрівання або плавлення металів. Батько .. одвихнувся од ковадла до горна й поклав шмат заліза в жар (А. Головко); У неглибокій ямі .. коваль випалював для свого горна деревне вугілля (Є. Словник української мови у 20 томах
- ГОРНО — • "ГОРНО" - літ. об'єднання революц. письменників Зх. України. Засн. 1929 у Львові. Діяло під впливом КПЗУ. Входило до Міжнар. бюро революц. письменників (згодом — Міжнародне об'єднання революційних письменників). Українська літературна енциклопедія
- горно — ГО́РНО (піч або частина шахтної печі для виплавки металу), ГОРНИ́ЛО заст., уроч. У кузні вже гугонить горно (М. Зарудний); Сопів важкий міх, прискав огонь у горнилі (І. Франко). Словник синонімів української мови
- горно — Го́рно, го́рна, -ну; го́рна, го́рен (н. р.) і го́рен, го́рна, -нові; го́рни, го́рнів (ч. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- горно — Горно нар. Гористо. Туди Чхати дуже горно. Міусск. окр. Словник української мови Грінченка