горно

ГО́РНО, а, с.

1. Відкрита піч для нагрівання або плавлення металів.

Батько .. одвихнувся од ковадла до горна й поклав шмат заліза в жар (А. Головко);

У неглибокій ямі .. коваль випалював для свого горна деревне вугілля (Є. Доломан);

Необхідним приладдям кузні було ковальське горно у вигляді жаровні, що служила для розжарювання заліза перед куванням (з наук. літ.);

* У порівн. Осіннє сонце сідає за горою, на обрії стає червоно, як у горні (М. Коцюбинський);

// Піч для випалювання керамічних виробів.

Знав Родим тільки глину та звированість полум'я в горні, мовчки ліпив свої посудини, кидав на них химерну звивистість барви, обпалював у горні й складав під очеретяним накриттям (П. Загребельний);

З одних печей виймали обпалений посуд. В iншi горна закладали тiльки глечики i горщики висушенi на сонцi (Ю. Логвин);

Під час розкопок було знайдено горни для плавлення скла, випалювання керамічних виробів (з наук. літ.).

2. Частина шахтної печі (доменної, вагранки і т. ін.), над якою згоряє паливо і плавиться метал.

Шторм уже вщух, але хвилі ще ходили, і звідси .. вони здавались непорушними, неначе вилитими з гартованої сталі – коли вона щойно знята з горна і ще не остигла (Ю. Смолич);

Кілька років ганяєш вагонетку, і аж після того візьмуть тебе на горно, тобто до печі, до святої святих (О. Гончар).

3. чого, перен., уроч. Обставини, за яких випробовується і гартується людина.

В горні гарячих атак нічних Горів горніст і згоріти не міг (Л. Первомайський);

Всі сплетіння радощів і горя, муки й надії карбували свої знаки в душі Диводара, розтоплювалися в горні серця і переливалися в звуки нових, ще нечуваних пісень (О. Бердник);

Вітчизна наша – колиска героїв, горно, де гартуються серця, стаючи мужніми, самовідданими, героїчними (з публіц. літ.).