1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

грушка

Гру́шка, -шки, -шці; -шки́, -шо́к

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грушка — гру́шка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гру́шки Орфографічний словник української мови
  2. грушка — [грушка] -шкие, д. і м. -ус'ц'і, мн. -шки, -шок дв'і грушкие Орфоепічний словник української мови
  3. грушка — -и, ж. Те саме, що груша. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. грушка — гру́шка: ◊ да́ти гру́шку злегка вдарити по чолі (перев. дитину)(ст) ◊ товкти́ як гру́шку → товкти Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. грушка — Бо то не грушку вкусити Марушку. Знищити дівчину, звести на лиху дорогу, це дуже великий злочин. Показує грушки на вербі. Обіцю зовсім неможливе. Дурить. Як грушка достигне, то і сама впаде. Хто силується передвчасно дістати користь. Яка грушка, така й юшка. Яка мати, така й дочка. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. грушка — ГРУ́ШКА, и, ж. Те саме, що гру́ша. Ранком діти підгледіли і матері сказали, що тато їли гнилиці під грушкою (Л. Укр., III, 1952, 638); Від хатини підходили до нього син Опанас і онуки, Василь і Орися, з полумиском грушок (Довж., І, 1958, 66). Словник української мови в 11 томах
  7. грушка — Грушка, -ки ж. 1) ум. отъ груша. Рудч. Ск. І. 66, 175; II. 24. 2) раст. а) Pyrola secunda L. Борз. у. б) = картопля. Вх. Пч. І. 13; в) — дика. Thalictrum minus. Вх. Пч. І. 13; г) — лісова. Purola senuola. Шух. І. 22. 3) грушки дати. Особеннымъ образомъ ударить по головѣ. Словник української мови Грінченка