1. Приповідки або українсько-народня філософія

грушка

Бо то не грушку вкусити Марушку.

Знищити дівчину, звести на лиху дорогу, це дуже великий злочин.

Показує грушки на вербі.

Обіцю зовсім неможливе. Дурить.

Як грушка достигне, то і сама впаде.

Хто силується передвчасно дістати користь.

Яка грушка, така й юшка.

Яка мати, така й дочка.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грушка — гру́шка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гру́шки Орфографічний словник української мови
  2. грушка — [грушка] -шкие, д. і м. -ус'ц'і, мн. -шки, -шок дв'і грушкие Орфоепічний словник української мови
  3. грушка — -и, ж. Те саме, що груша. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. грушка — гру́шка: ◊ да́ти гру́шку злегка вдарити по чолі (перев. дитину)(ст) ◊ товкти́ як гру́шку → товкти Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. грушка — Гру́шка, -шки, -шці; -шки́, -шо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. грушка — ГРУ́ШКА, и, ж. Те саме, що гру́ша. Ранком діти підгледіли і матері сказали, що тато їли гнилиці під грушкою (Л. Укр., III, 1952, 638); Від хатини підходили до нього син Опанас і онуки, Василь і Орися, з полумиском грушок (Довж., І, 1958, 66). Словник української мови в 11 томах
  7. грушка — Грушка, -ки ж. 1) ум. отъ груша. Рудч. Ск. І. 66, 175; II. 24. 2) раст. а) Pyrola secunda L. Борз. у. б) = картопля. Вх. Пч. І. 13; в) — дика. Thalictrum minus. Вх. Пч. І. 13; г) — лісова. Purola senuola. Шух. І. 22. 3) грушки дати. Особеннымъ образомъ ударить по головѣ. Словник української мови Грінченка