1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

грімкий

Грімки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грімкий — грімки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. грімкий — -а, -е. 1》 Який голосно, дзвінко звучить; гучний, голосний. 2》 Який створює, видає різкі звуки, гуркіт і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. грімкий — див. голосний Словник синонімів Вусика
  4. грімкий — ГУРКІТЛИ́ВИЙ (ГУРКОТЛИ́ВИЙ) (який створює, видає гуркіт), ГРІМКИ́Й, ГРИМУ́ЧИЙ, ГРОМО́ХКИЙ, ГРИМЛИ́ВИЙ розм., ГРИМКОТЛИ́ВИЙ розм., ГРИМОТЛИ́ВИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. грімкий — ГРІМКИ́Й, а́, е́. 1. Який голосно, дзвінко звучить; гучний, голосний. — Анно, гуляй! — вдарив її нараз грімкий голос Петра по душі (Коб., II, 1956, 19); На дорозі знявся кущ полум’я, і грімкий вибух кинув усіх на дно кузова (Кучер, Чорноморці, 1956, 121). Словник української мови в 11 томах
  6. грімкий — Грімкий, -а, -е 1) Звучный, громкій. Грімкії рушниці. ЗОЮР. І. 136. 2) Громко говорящій. Грімкий чоловік. Черк. у. 3) Громовой, обильный громомъ, грозный. Грімке літо. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка