грімкий
ГРІМКИ́Й, а́, е́.
1. Який голосно, дзвінко звучить; гучний, голосний.
— Анно, гуляй! — вдарив її нараз грімкий голос Петра по душі (Коб., II, 1956, 19);
На дорозі знявся кущ полум’я, і грімкий вибух кинув усіх на дно кузова (Кучер, Чорноморці, 1956, 121).
2. Який створює, видає різкі звуки, гуркіт і т. ін.
Я тчу на грімкому верстаті (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 24);
Її [залізну руду] рвали на шмаття грімкою вибухівкою (Загреб., Спека, 1961, 110).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- грімкий — грімки́й прикметник Орфографічний словник української мови
- грімкий — -а, -е. 1》 Який голосно, дзвінко звучить; гучний, голосний. 2》 Який створює, видає різкі звуки, гуркіт і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- грімкий — див. голосний Словник синонімів Вусика
- грімкий — ГУРКІТЛИ́ВИЙ (ГУРКОТЛИ́ВИЙ) (який створює, видає гуркіт), ГРІМКИ́Й, ГРИМУ́ЧИЙ, ГРОМО́ХКИЙ, ГРИМЛИ́ВИЙ розм., ГРИМКОТЛИ́ВИЙ розм., ГРИМОТЛИ́ВИЙ розм. Словник синонімів української мови
- грімкий — Грімки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- грімкий — Грімкий, -а, -е 1) Звучный, громкій. Грімкії рушниці. ЗОЮР. І. 136. 2) Громко говорящій. Грімкий чоловік. Черк. у. 3) Громовой, обильный громомъ, грозный. Грімке літо. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка