дзвоніння

Значення в інших словниках

1. дзвоніння — дзвоні́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. дзвоніння — 1. Биття в дзвін або в дзвони перед початком чи під час богослужіння з метою скликання вірних на богослужіння, сповіщення про особливо важливі моменти богослужіння; дзвін; 2. Звуки, що утворюються внаслідок биття в дзвони; дзвін Словник церковно-обрядової термінології
3. дзвоніння — -я, с. Дія за знач. дзвонити і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дзвоніння — ДЗВОНІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. дзвони́ти і звуки, утворювані цією дією. Церковнеє дзвоніння — На службу то призив (Крим., Вибр., 1965, 229). Словник української мови в 11 томах