1. Словник церковно-обрядової термінології

дзвоніння

дзвоні́ння

1. Биття в дзвін або в дзвони перед початком чи під час богослужіння з метою скликання вірних на богослужіння, сповіщення про особливо важливі моменти богослужіння; дзвін; 2. Звуки, що утворюються внаслідок биття в дзвони; дзвін

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзвоніння — дзвоні́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. дзвоніння — -я, с. Дія за знач. дзвонити і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дзвоніння — Дзвоні́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дзвоніння — ДЗВОНІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. дзвони́ти і звуки, утворювані цією дією. Церковнеє дзвоніння — На службу то призив (Крим., Вибр., 1965, 229). Словник української мови в 11 томах