1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

дикунка

Дику́нка, -нки, -нці; -ку́нки, -нок

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дикунка — дику́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дикунка — -и. Жін. до дикун 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дикунка — дику́нка сховок, криївка (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. дикунка — ДИКУ́НКА, и, ж. Жін. до дику́н 1, 2. Жінка сказала: «Це маленька дикунка..» (Ю. Янов., І, 1954, 45); Часто з жахом відчувала [Настя], яка вона безпорадна дикунка і як не підготовлена до життя (Тулуб, Людолови, І, 1958, 68). Словник української мови в 11 томах