диня

Значення в інших словниках

1. диня — ди́ня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. диня — -і, ж. 1》 Баштанна рослина з великими запашними плодами. 2》 Великий круглий або продовгуватий соковитий плід цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. диня — І, ж. 1. Голова. До цього придурка не відчуваю жалю, йому давно треба було дати в диню (А. Дністровий). 2. мн. Груди. А диньки нічого!:)) Словник сучасного українського сленгу
4. диня — (-і) ж. мол.; жарт. Голова. До цього придурка не відчуваю жалю, йому давно треба було дати в диню (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). БСРЖ, 175; ПСУМС, 22. Словник жарґонної лексики української мови
5. диня — див. лице Словник синонімів Вусика
6. диня — Однорічна трав'яниста рослина родини гарбузових, баштанна культура, походить із тропічних районів Африки та Азії; плоди кулястої або довгастої форми з їстівним, соковитим і запашним м'якушем; 3 групи сортів: канталупа, касаба і сітчасті. Універсальний словник-енциклопедія
7. диня — ДИ́НЯ, і, ж. 1. Баштанна рослина з великими запашними плодами. Шкідливих горобців та гав Він [Осел] щиро так ганяв, Що витоптав всі кавуни і дині (Гл., Вибр., 1957, 106); Приходь подивитись баштан мій чудовий, Де динь огудиння блищить від роси (Нагн. Словник української мови в 11 томах