довершувати

Значення в інших словниках

1. довершувати — дове́ршувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. довершувати — Докінчувати, доконувати, закінчувати, завершувати, доводити до краю <�до кінця>, г. викінчувати; (подвиг) здійснювати. Словник синонімів Караванського
3. довершувати — -ую, -уєш, недок., довершити, -шу, -шиш, док., перех. 1》 Доводити що-небудь до кінця, закінчувати; завершувати. || Закінчувати вершити (у 1 знач.) що-небудь. 2》 уроч. Виконувати, здійснювати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. довершувати — Доконувати доконати, виконувати, виконати, повикопувати, здійснювати, здійснити, поздійснювати, кінчати, кінчити, покінчати, викінчувати, викінчити, повикінчувати, закінчувати, закінчити, позакінчувати, покінчувати, покінчити, укінчувати, укінчити... Словник чужослів Павло Штепа
5. довершувати — див. доробляти; закінчувати Словник синонімів Вусика
6. довершувати — ВИКО́НУВАТИ (проводити в життя певне завдання, доручення, наказ, задум і т. ін.), ЗДІ́ЙСНЮВАТИ, РЕАЛІЗУВА́ТИ, ВТІ́ЛЮВАТИ, ДОВЕ́РШУВАТИ уроч.; ВІДБУВА́ТИ (перев. обов'язки, повинності); НЕСТИ́ (перев. військову службу); ВИРОБЛЯ́ТИ (певну кількість роботи). Словник синонімів української мови
7. довершувати — ДОВЕ́РШУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОВЕРШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., перех. 1. Доводити що-небудь до кінця, закінчувати; завершувати. Поїхав [пан Зефірин] за границю довершувати свої студії (Фр., II, 1950, 370); Ми багато славних справ довершим (Дор., Серед степу. Словник української мови в 11 томах