1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

доччин

Доччи́н, -на́, -не́

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доччин — доччи́н прикметник Орфографічний словник української мови
  2. доччин — -а, -е. Належний дочці (у 1 знач.). || Прикм. до дочка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. доччин — ДОЧЧИ́Н, а́, е́. Належний дочці (у 1 знач.). Богучариха зиркнула на вантажну машину, в якій зникли доччині речі (Кучер, Чорноморці, 1956, 72); — Тут ось, зараз, над ставком доччина хата (Донч., VI, 1957, 228); // Прикм. до дочка́. Словник української мови в 11 томах
  4. доччин — Доччин, -на, -не Дочерній, дочеринъ. Словник української мови Грінченка