1. Великий тлумачний словник сучасної мови

доччин

доччи́н

-а, -е.

Належний дочці (у 1 знач.).

|| Прикм. до дочка.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доччин — доччи́н прикметник Орфографічний словник української мови
  2. доччин — Доччи́н, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. доччин — ДОЧЧИ́Н, а́, е́. Належний дочці (у 1 знач.). Богучариха зиркнула на вантажну машину, в якій зникли доччині речі (Кучер, Чорноморці, 1956, 72); — Тут ось, зараз, над ставком доччина хата (Донч., VI, 1957, 228); // Прикм. до дочка́. Словник української мови в 11 томах
  4. доччин — Доччин, -на, -не Дочерній, дочеринъ. Словник української мови Грінченка