забриніти

Забрині́ти, -бриню́, -брини́ш

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забриніти — забрині́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. забриніти — [забриен’ітие] -нит', -н'ат' Орфоепічний словник української мови
  3. забриніти — -нить, док. 1》 Почати бриніти; зазвучати, задзвеніти. || Почати лунати, стати чутним (про звук, голос, пісню і т. ін.). || чим. Почати викликати звуки. || Задзижчати (про комах). || Задзюрчати (про воду). 2》 перен., у чому, на чому. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. забриніти — ко́жна жи́лка (жи́лочка) дрижи́ть (гра́є, гово́рить, брини́ть, тремти́ть і т. ін.) / задрижа́ла (загра́ла, заговори́ла, забрині́ла, затремті́ла і т. ін.) у кого, рідше на кому, в кому. Фразеологічний словник української мови
  5. забриніти — ЗАБРИНІ́ТИ, ни́ть, док. 1. Почати бриніти; зазвучати, задзвеніти. Аж тут король Едвард спинивсь, І сурма забриніла (Л. Укр., І, 1951, 352); В тон басові тихенько забриніли десь шибки… (Вас. Словник української мови в 11 томах