1. Великий тлумачний словник сучасної мови

забриніти

забрині́ти

-нить, док.

1》 Почати бриніти; зазвучати, задзвеніти.

|| Почати лунати, стати чутним (про звук, голос, пісню і т. ін.).

|| чим. Почати викликати звуки.

|| Задзижчати (про комах).

|| Задзюрчати (про воду).

2》 перен., у чому, на чому. Почати виявлятись у голосі, словах, очах і т. ін.

|| чим. Почати виражати що-небудь.

3》 Почати дрижати.

4》 перен. Яскраво вирізнитися своїм кольором під час цвітіння, дозрівання (про квіти, плоди).

5》 перен. Почати блищати, вирізнитися блиском.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забриніти — забрині́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. забриніти — [забриен’ітие] -нит', -н'ат' Орфоепічний словник української мови
  3. забриніти — ко́жна жи́лка (жи́лочка) дрижи́ть (гра́є, гово́рить, брини́ть, тремти́ть і т. ін.) / задрижа́ла (загра́ла, заговори́ла, забрині́ла, затремті́ла і т. ін.) у кого, рідше на кому, в кому. Фразеологічний словник української мови
  4. забриніти — Забрині́ти, -бриню́, -брини́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. забриніти — ЗАБРИНІ́ТИ, ни́ть, док. 1. Почати бриніти; зазвучати, задзвеніти. Аж тут король Едвард спинивсь, І сурма забриніла (Л. Укр., І, 1951, 352); В тон басові тихенько забриніли десь шибки… (Вас. Словник української мови в 11 томах