забриніти
ко́жна жи́лка (жи́лочка) дрижи́ть (гра́є, гово́рить, брини́ть, тремти́ть і т. ін.) / задрижа́ла (загра́ла, заговори́ла, забрині́ла, затремті́ла і т. ін.) у кого, рідше на кому, в кому. Хто-небудь відчуває приплив сил, енергії, завзяття, позитивних емоцій і т. ін. В Саїда дрижала кожна жилка, кров грала в жилах, кипіла (І. Нечуй-Левицький); — Молодий, здоровий, свіжощокий, та в такому віці на тобі кожна жилка б грати повинна, а він сидить хмурка хмурить (О. Гончар); Красна (Олена) — як звізда, як співає,— то з вигуком, як гуляє, то з викрутом та ще так, що кожна жилочка в ній говорить (Г. Хоткевич); У Галі кожна жилочка забриніла від тії похвали (Панас Мирний). жи́лочка брини́ть (затремті́ла) яка. (Петро:) А в батька молодеча жилочка й досі бринить? (Панас Мирний); (Петро:) Ну, а скажи по правді: тобто у тебе дівоча жилочка не затремтіла? (Панас Мирний).
(ні (і)) му́шка (рідше му́ха) не забрини́ть де. 1. Нема ніяких звуків, дуже тихо; тиша. В хаті ні мушка не забринить (О. Кобилянська); Тихо-тихо. Ніде й мушка не забринить (З газети). 2. зі сл. ти́ша, тишина́ і под. Уживається для підсилення зазначеного слова; абсолютна, повна тиша. В хаті тишина, мушка не забринить (О. Кобилянська).
Значення в інших словниках
- забриніти — забрині́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- забриніти — [забриен’ітие] -нит', -н'ат' Орфоепічний словник української мови
- забриніти — -нить, док. 1》 Почати бриніти; зазвучати, задзвеніти. || Почати лунати, стати чутним (про звук, голос, пісню і т. ін.). || чим. Почати викликати звуки. || Задзижчати (про комах). || Задзюрчати (про воду). 2》 перен., у чому, на чому. Великий тлумачний словник сучасної мови
- забриніти — Забрині́ти, -бриню́, -брини́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- забриніти — ЗАБРИНІ́ТИ, ни́ть, док. 1. Почати бриніти; зазвучати, задзвеніти. Аж тут король Едвард спинивсь, І сурма забриніла (Л. Укр., І, 1951, 352); В тон басові тихенько забриніли десь шибки… (Вас. Словник української мови в 11 томах