загрожувати

Загро́жувати, -гро́жую, -жуєш

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загрожувати — ГРОЗИ́ТИ (кому, чому — містити в собі загрозу, небезпеку), ЗАГРО́ЖУВАТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ рідше; НАВИСА́ТИ, ЗАВИСА́ТИ (над ким-чим — виникаючи, з'являючись, нести загрозу). — Док.: загрози́ти рідко нави́снути, зави́снути. Словник синонімів української мови
  2. загрожувати — ЗАГРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко ЗАГРОЗИ́ТИ, грожу́, грози́ш, док. 1. З погрозою говорити що-небудь, попереджати про щось; погрожувати, нахвалятися. [Гайдай:] Ти будеш говорити. (Різко). Я знайду тобі час! [Оксана:] Прийшов загрожувать мені? (Корн. Словник української мови в 11 томах
  3. загрожувати — -ую, -уєш, недок., рідко загрозити, -грожу, -грозиш, док. 1》 З погрозою казати що-небудь, попереджати про щось; погрожувати, нахвалятися. || Робити погрозливий жест. 2》 Містити, таїти в собі яку-небудь загрозу, небезпеку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. загрожувати — див. грозити; погрожувати Словник синонімів Вусика
  5. загрожувати — загро́жувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  6. загрожувати — Погрожувати, грозити, нахвалятися, грозитися; (з нст. що) лякати, залякувати. Словник синонімів Караванського
  7. загрожувати — ЗАГРОЖУВАТИ – ПОГРОЖУВАТИ Загрожувати, -ую, -уєш. 1. Містити в собі, становити якусь небезпеку. Артамонову загрожувала сліпота (Л.Дмитерко); Рана була неглибока і життю не загрожувала (О.Гончар). 2. Те саме, що погрожувати. – Ти ще загрожуєш мені? (М. Літературне слововживання