загрожувати

ЗАГРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко ЗАГРОЗИ́ТИ, грожу́, грози́ш, док.

1. З погрозою говорити що-небудь, попереджати про щось; погрожувати, нахвалятися.

[Гайдай:] Ти будеш говорити. (Різко). Я знайду тобі час! [Оксана:] Прийшов загрожувать мені? (Корн., І, 1955, 64);

[Таня:] Він і мені весь час загрожував, що когось вселить [у квартиру], коли ти не приїдеш (Коч., II, 1956, 498);

Він біг просто в степ і озирався на окоп. Ні, тепер за ним ніхто не гнався, ніхто не загрожував розстрілом (Кучер, Чорноморці, 1956, 37);

Спробував він збільшувати ці толоки, та нічого не вийшло. Підсусідки загрозили пустити його хутір димом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 89);

// Робити загрозливий жест.

Той хрипить, заціпивши зуби, вартовий виходить знов за двері, кілька раз оглянувшись і загрозивши на ході тройчаткою (Л. Укр., II, 1951, 429).

2. Містити, таїти в собі яку-небудь загрозу, небезпеку.

Чорна штукатурка черевато поодвисала і місцями загрожувала щохвилинною катастрофою (Епік, Тв., 1958, 428);

Вибратися з Фінляндії Леніну було нелегко; посадка на пароплав у порту загрожувала йому арештом (Біогр. Леніна, 1955, 96);

// Становити собою якусь загрозу, небезпеку для кого-, чого-небудь.

Таня стоїть на сцені самотня. Здалеку наростає тихе загрозливе гудіння (Собко, П’єси, 1958, 116).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загрожувати — загро́жувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. загрожувати — див. грозити; погрожувати Словник синонімів Вусика
  3. загрожувати — ЗАГРОЖУВАТИ – ПОГРОЖУВАТИ Загрожувати, -ую, -уєш. 1. Містити в собі, становити якусь небезпеку. Артамонову загрожувала сліпота (Л.Дмитерко); Рана була неглибока і життю не загрожувала (О.Гончар). 2. Те саме, що погрожувати. – Ти ще загрожуєш мені? (М. Літературне слововживання
  4. загрожувати — Погрожувати, грозити, нахвалятися, грозитися; (з нст. що) лякати, залякувати. Словник синонімів Караванського
  5. загрожувати — -ую, -уєш, недок., рідко загрозити, -грожу, -грозиш, док. 1》 З погрозою казати що-небудь, попереджати про щось; погрожувати, нахвалятися. || Робити погрозливий жест. 2》 Містити, таїти в собі яку-небудь загрозу, небезпеку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. загрожувати — ГРОЗИ́ТИ (кому, чому — містити в собі загрозу, небезпеку), ЗАГРО́ЖУВАТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ рідше; НАВИСА́ТИ, ЗАВИСА́ТИ (над ким-чим — виникаючи, з'являючись, нести загрозу). — Док.: загрози́ти рідко нави́снути, зави́снути. Словник синонімів української мови
  7. загрожувати — Загро́жувати, -гро́жую, -жуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)