загрожувати

ЗАГРОЖУВАТИ – ПОГРОЖУВАТИ

Загрожувати, -ую, -уєш. 1. Містити в собі, становити якусь небезпеку. Артамонову загрожувала сліпота (Л.Дмитерко); Рана була неглибока і життю не загрожувала (О.Гончар). 2. Те саме, що погрожувати.Ти ще загрожуєш мені? (М.Стельмах).

Погрожувати. Грозити покаранням, залякувати чимсь тощо. Юрко обходить гарбу навкруги, погрожує батогом услід дівчині (С.Журахович); Тетеря благав, сварився, погрожував, але його ніхто не слухав (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загрожувати — ГРОЗИ́ТИ (кому, чому — містити в собі загрозу, небезпеку), ЗАГРО́ЖУВАТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ рідше; НАВИСА́ТИ, ЗАВИСА́ТИ (над ким-чим — виникаючи, з'являючись, нести загрозу). — Док.: загрози́ти рідко нави́снути, зави́снути. Словник синонімів української мови
  2. загрожувати — ЗАГРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко ЗАГРОЗИ́ТИ, грожу́, грози́ш, док. 1. З погрозою говорити що-небудь, попереджати про щось; погрожувати, нахвалятися. [Гайдай:] Ти будеш говорити. (Різко). Я знайду тобі час! [Оксана:] Прийшов загрожувать мені? (Корн. Словник української мови в 11 томах
  3. загрожувати — -ую, -уєш, недок., рідко загрозити, -грожу, -грозиш, док. 1》 З погрозою казати що-небудь, попереджати про щось; погрожувати, нахвалятися. || Робити погрозливий жест. 2》 Містити, таїти в собі яку-небудь загрозу, небезпеку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. загрожувати — див. грозити; погрожувати Словник синонімів Вусика
  5. загрожувати — загро́жувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  6. загрожувати — Погрожувати, грозити, нахвалятися, грозитися; (з нст. що) лякати, залякувати. Словник синонімів Караванського
  7. загрожувати — Загро́жувати, -гро́жую, -жуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)