загроза

ЗАГРО́ЗА, и, ж.

1. Груба, зухвала обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність; погрожування, нахваляння.

Серед погоні однак помітне було якесь замішання. Гальванеску вже рідше гукав свої загрози в рупор (Смолич, І, 1958, 100);

— І тоді, забринів загрозою голос фанатика, — тоді марно припадатимете до димучих руїн вівтарів. Тоді не смійте волати до милосердного бога (Тулуб, Людолови, І, 1957, 34);

Загроза поскаржитись Лозовому все ж таки вплинула: літаки прибули по обіді (Руд., Остання шабля, 1959, 403);

// жарт., рідко. Обіцянка зробити що-небудь незвичайне, на диво комусь.

— Ви не виконали своєї загрози? (Якось.. Павло похвалився їй, що один сонет у своїй збірці присвячує їй, щоправда, зашифрувавши ім’я її ініціалами). —Навпаки! — відповів Павло (Головко, II, 1957, 489).

2. чого. Можливість або неминучість виникнення чогось небезпечного, прикрого, тяжкого для кого-, чого-небудь.

Створилася явна загроза оточення, і командир батальйону.. наказав зайняти кругову оборону (Кучер, Чорноморці, 1956, 129);

Над ним нависла загроза арешту (Гончар, III, 1959, 228);

В ході війни був створений єдиний фронт народів проти поневолення і загрози поневолення з боку фашистських загарбників (Ком. Укр., 5, 1965, 24);

Якщо є загроза загибелі зимуючих рослин від льодової корки, треба руйнувати її котками, тракторами, посипати попелом або дрібним торфом (Колг. Укр., 8, 1957, 20);

Найбільш невідкладним завданням є врятування людства від загрози ядерної війни (Рад. Укр., 5. VІІІ 1959, 4).

3. Те, що може заподіювати яке-небудь зло, якусь неприємність.

А клуню всю геть обійняло полум’ям. Що й хаті загроза: вітер сюди, на хату (Головко, І, 1957, 348);

Біг [Біда] і думав про те, що треба не дуже гупати чобітьми, — ворожа розвідка була реальною загрозою (Трубл., І, 1955, 52).

Під загро́зою — у небезпеці.

— Коновалець і Оскілко наступають через Коростень на Бородянку. Київ під загрозою. Посилаю туди Гавриченка з богунцями і ні-жинцями (Довж., І, 1958, 180).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загроза — загроза , род. загрози, мн. загрози, род. мн. загроз потенційно можлива будь-яка несприятлива дія на інформацію, що може призвести до порушень хоча б одної з фундаментальних властивостей захищеної інформації. Фізико-технічний словник-мінімум
  2. загроза — загро́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. загроза — (словесна) погроза, погрожування, нахваляння, грозьба; (прикрощів) небезпека; (постійна) о. Дамоклів меч, приспаний вулькан; фр. чорні хмари. Словник синонімів Караванського
  4. загроза — -и, ж. 1》 Груба, зухвала обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність; погрожування, нахваляння. || жарт., рідко. Обіцянка зробити що-небудь незвичайне, на диво комусь. 2》 чого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. загроза — НЕБЕЗПЕ́КА (можливість якогось нещастя, лиха, катастрофи); ЗАГРО́ЗА, ГРОЗА́ підсил. (можливість або неминучість виникнення нещастя, лиха і т. ін.); РИ́ЗИК (РИСК рідше) (усвідомлювана можлива небезпека); ТРИВО́ГА (стан небезпеки, що вимагає активних дій). Словник синонімів української мови
  6. загроза — Загро́за, -зи; -гро́зи, -ро́з Правописний словник Голоскевича (1929 р.)