загроза

НЕБЕЗПЕ́КА (можливість якогось нещастя, лиха, катастрофи); ЗАГРО́ЗА, ГРОЗА́ підсил. (можливість або неминучість виникнення нещастя, лиха і т. ін.); РИ́ЗИК (РИСК рідше) (усвідомлювана можлива небезпека); ТРИВО́ГА (стан небезпеки, що вимагає активних дій). Люди зовсім не думали про небезпеку, що їм загрожувала (О. Іваненко); Над ним нависла загроза арешту (О. Гончар); Потопальський так і закам'янів біля дверей, відчуваючи, що справжня гроза над його головою тільки збирається (Ю. Збанацький); Зволікати, однак, означало піддавати себе невиправданому ризику (М. Олійник); Аркадій знав, що Нестор не тільки не боїться риску, а навпаки, охоче гониться до будь-якого азарту (Ірина Вільде); В садку з'явилася гусінь. Тривога! (О. Донченко).

ПОГРО́ЗА (обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність), ГРІЗЬБА́ (ГРОЗЬБА́), ЗАГРО́ЗА, ПОХВАЛЯ́ННЯ, ПОХВАЛЬБА́ розм., НАХВАЛЯ́ННЯ розм., НАХВА́ЛКА розм., ПО́ХВАЛКА заст., СВА́РКА діал. І ніякими умовляннями тут не умовиш, ніякими погрозами не пригрозиш (О. Гончар); Ні розвага, ні просьба, ні грізьба — ніщо не помагало. Замфір все лежав під кущем (М. Коцюбинський); — Буває такий (чоловік), що нічим його не візьмеш, ні грозьбою, ні просьбою (В. Винниченко); Не побоялася вона написати Орлову, добиваючись помилування або принаймні дозволу йому малювати, за що одержала сувору відповідь з прямою загрозою судом та арештом (З. Тулуб); — Зачувши панські похваляння, ти, Михайлику,.. візьмеш доброго дрюка, покличеш на поміч добрих сусідів... (О. Ільченко); Впевненість, що вороги святого хреста будуть вщент розбиті, значно похитнулася. Самовдоволена похвальба змінилася страхом за наслідки війни (В. Канівець); Оля гадала, що він уже й забув про своє нахваляння розповісти її батькам, як вона тонула (Л. Юхвід); Гандзючиха не прислухалася до Смолярчукових нахвалок (Г. Косинка); Що ж то сталось отам Лютим їх ворогам, Де їх похвалки злії навіки? (І. Манжура); Не дай же, Боже, справдиться його сварка: з двору тебе, як дохлу собаку, викину (Панас Мирний).