зажирати

Значення в інших словниках

1. зажирати — зажира́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. зажирати — -аю, -аєш, недок., зажерти, -ру, -реш, док., перех., розм. 1》 Поїдати, з'їдати все (про тварин). || Нападаючи на кого-небудь, загризати (про хижаків). || фам. Жадібно, пожадливо їсти (про людей). 2》 перен. Жадібно, зажерливо захоплювати, загарбувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зажирати — ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм. Словник синонімів української мови
4. зажирати — ЗАЖИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЖЕ́РТИ, ру́, ре́ш, док., перех., розм. 1. Поїдати, з’їдати все (про тварин). Кінь форкав, зажираючи дорідну зелень по вибалочку (Ле, Ю. Кудря, 1956, 15); // Нападаючіи на кого-небудь, загризати (про хижаків). Словник української мови в 11 томах
5. зажирати — Зажира́ти, -ра́ю, -єш сов. в. зажерти, -жеру, -реш, гл. 1) Ѣсть, поѣсть. Хліб тиждень печений, та такий, що й зажерти не можна. Лебед. у. 2) Пожирать, пожрать, сожрать. Зажер усе, нічого не зіставив. К. Іов. 44. І жадав неситим духом увесь світ зажерти. Словник української мови Грінченка