зажирати
Зажира́ти, -ра́ю, -єш
сов. в. зажерти, -жеру, -реш, гл.
1) Ѣсть, поѣсть. Хліб тиждень печений, та такий, що й зажерти не можна. Лебед. у.
2) Пожирать, пожрать, сожрать. Зажер усе, нічого не зіставив. К. Іов. 44. І жадав неситим духом увесь світ зажерти. К. Псал. 256. Неправда увесь світ зажерла. ЗОЮР. II. 102.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зажирати — зажира́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- зажирати — -аю, -аєш, недок., зажерти, -ру, -реш, док., перех., розм. 1》 Поїдати, з'їдати все (про тварин). || Нападаючи на кого-небудь, загризати (про хижаків). || фам. Жадібно, пожадливо їсти (про людей). 2》 перен. Жадібно, зажерливо захоплювати, загарбувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зажирати — ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм. Словник синонімів української мови
- зажирати — Зажира́ти, -жира́ю, -жира́єш; заже́рти, -жеру́, -жере́ш; заже́р, -же́рла, заже́рши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зажирати — ЗАЖИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЖЕ́РТИ, ру́, ре́ш, док., перех., розм. 1. Поїдати, з’їдати все (про тварин). Кінь форкав, зажираючи дорідну зелень по вибалочку (Ле, Ю. Кудря, 1956, 15); // Нападаючіи на кого-небудь, загризати (про хижаків). Словник української мови в 11 томах