1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

запозичення

Запози́чення, -ння; -чення, -чень і -ченнів, -ченням

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запозичення — [запозичеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
  2. запозичення — -я, с. 1》 Дія за знач. запозичити. 2》 Те, що запозичене. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. запозичення — запози́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  4. запозичення — • запозичення в літературі — одна з форм літ. зв'язків; творче використання будь-яким автором сюжетів, образів, мотивів, ідей, худож. засобів та прийомів, які вже розроблялися у творах ін. письменників, у л-рі, фольклорі та міфології ін. народів. Явише... Українська літературна енциклопедія
  5. запозичення — ЗАПОЗИ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. запози́чити. Заперечуючи плазування перед іноземщиною, Шевченко разом з тим наголошує на потребі творчого співробітництва культур... Словник української мови в 11 томах