1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

заходити

Захо́дити, -хо́джу, -хо́диш; захо́дь, -хо́дьмо, -хо́дьте

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заходити — (з ким) — вступати в стосунки [II] — ходити коло когось, піклуватися [V] — заходити собі світа (120): давати собі раду [MО,V] Словник з творів Івана Франка
  2. заходити — захо́дити дієслово недоконаного виду заходи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. заходити — Захо́дити. Полягати (в чомусь). Одна ріжниця заходить в тім, що Райфазенові каси виплачують відсотки від уділів і вкладок (Б., 1895, 2, 2) // пол. Українська літературна мова на Буковині
  4. заходити — Входити, увіходити, ур. вступати; (до кого) приходити, забігати, вчащати, відвідувати кого, переступати поріг чий; (далеко) забрідати; (у порт) МР. запливати; ОК уклинюватися i style="color:green">н. Словник синонімів Караванського
  5. заходити — див. ходити Словник синонімів Вусика
  6. заходити — I зах`одити-джу, -диш, недок., зайти, зайду, зайдеш, док. 1》 неперех.Ідучи, потрапляти куди-небудь, проникати в середину або вступати в межі чогось; входити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. заходити — голова́ (іде́ (хо́дить) / пішла́ (заходи́ла)) о́бертом (кру́гом, хо́дором і т. ін.) чия, у кого, кому і без додатка. 1. У кого-небудь виникає стан запаморочення (від хвороби, болю, голоду і т. ін.). Вікторія не може підвести руки. Фразеологічний словник української мови
  8. заходити — ВБІГА́ТИ (УБІГА́ТИ) (біжучи, проникати в межі чого-небудь), ЗАБІГА́ТИ, ВЛІТА́ТИ розм. — Док.: вбі́гти (убі́гти), забі́гти, влеті́ти, вшеле́патися (ушеле́патися) фам. Уляна вбігає в кам'яницю (М. Словник синонімів української мови
  9. заходити — ЗАХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ЗАЙТИ́, зайду́, за́йдеш, док. 1. неперех. Ідучи, потрапляти куди-небудь, проникати в середину або вступати в межі чогось; входити. От заходить у ворота Череда гладких корів (Вирган, В розп. Словник української мови в 11 томах
  10. заходити — Заходыты, -джу, -дышъ с. в. зайты, -йду, -деш, гл. 1) Заходить, зайти (куда). Отъ вона заходить въ ту хату. Рудч. Та йшов козак до дивчыни, зайшов до вдовыци. Мет. 53. 2) — за що. Заходить, зайти за что-либо. Уже зайшла за ліс, — не видко вже. Словник української мови Грінченка