1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

злющий

Злю́щий, -ща, -ще і злю́чий, -ча, -че

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злющий — злю́щий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. злющий — див. злий; сердитий Словник синонімів Вусика
  3. злющий — -а, -е. 1》 Дуже злий, недоброзичливий; прот. добрячий. || Роздратований, сердитий. || Хижий, лютий (про тварин). || Який виражає зло, злість. || Сповнений зла, пройнятий злобою, недоброзичливістю. 2》 Сильний, шалений за ступенем вияву (про явища природи). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. злющий — ЗЛИЙ (який недоброзичливо, неприязно, нечуйно або вороже ставиться до інших), НЕДО́БРИЙ, ПОГА́НИЙ, ЛИХИ́Й, ЗЛІ́СНИЙ, ЗЛО́БНИЙ, ОЗЛО́БЛЕНИЙ, ЗЛОБЛИ́ВИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ, ЗЛОСЛИ́ВИЙ, ЖО́ВЧНИЙ, ЛЮ́ТИЙ підсил., ЗЛЮ́ЧИЙ (ЗЛЮ́ЩИЙ) підсил. розм., СОБАКУВА́ТИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  5. злющий — ЗЛЮ́ЩИЙ, а, е. 1. Дуже злий, недоброзичливий; протилежне добрячий. — Цей начальник був навдивовижу лихий, злющий та вередливий (Н.-Лев., IV, 1956, 312); [Макар:] Біда рудому з нею. Пропадає дівчина. Він на шахті, а вона де тільки не бігає. Словник української мови в 11 томах
  6. злющий — Злючий, злющий, -а, -е ув. отъ злий 1. Очень злой. Злючих собак держала. Хата, 99. Дізнає злющий злої муки. К. Псал. 8. --------------- Злю́щий см. злючий. Словник української мови Грінченка