камертон

Значення в інших словниках

1. камертон — камерто́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. камертон — -а, ч. Невеликий вилкуватий сталевий інструмент із двома зубцями, який внаслідок удару видає звук певної висоти; використовується для настроювання музичних інструментів та під час хорового співу. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. камертон — Тонодавка Словник чужослів Павло Штепа
4. камертон — (від нім. Kammer — кімната і Ton — звук) — прилад, що визначає точну висоту певного звука, еталон висоти для настроювання музичних інструментів та хору. Найпоширеніший... Словник-довідник музичних термінів
5. камертон — камерто́н (нім. Kammerton) джерело звуку; зігнутий і закріплений посередині металевий стрижень, кінці якого при коливанні дають звук певної висоти. Є еталоном висоти звуку при настроюванні музичних інструментів і при співах. Словник іншомовних слів Мельничука
6. камертон — 1. звук ля першої октави (440 Гц), еталон для настроювання музичних інструментів; 2. пристрій у вигляді зігнутого металевого стрижня, який видає такий звук. Універсальний словник-енциклопедія
7. камертон — КАМЕРТО́Н, а, ч. Невеликий вилкуватий сталевий інструмент із двома зубцями, який внаслідок удару видає звук певної висоти; використовується для настроювання музичних інструментів та під час хорового співу. Веселий... Словник української мови в 11 томах