1. Словник-довідник музичних термінів

камертон

(від нім. Kammer — кімната і Ton — звук) — прилад, що визначає точну висоту певного звука, еталон висоти для настроювання музичних інструментів та хору. Найпоширеніший К. — це U — подібний вібратор — ідіофон з стабільною частотою коливань та строєм, що дорівнює 440 гц (ля1). Існують К. іншої конструкції та строю, набори К., а також К. із змінним строєм.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. камертон — камерто́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. камертон — -а, ч. Невеликий вилкуватий сталевий інструмент із двома зубцями, який внаслідок удару видає звук певної висоти; використовується для настроювання музичних інструментів та під час хорового співу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. камертон — Тонодавка Словник чужослів Павло Штепа
  4. камертон — камерто́н (нім. Kammerton) джерело звуку; зігнутий і закріплений посередині металевий стрижень, кінці якого при коливанні дають звук певної висоти. Є еталоном висоти звуку при настроюванні музичних інструментів і при співах. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. камертон — 1. звук ля першої октави (440 Гц), еталон для настроювання музичних інструментів; 2. пристрій у вигляді зігнутого металевого стрижня, який видає такий звук. Універсальний словник-енциклопедія
  6. камертон — Камерто́н, -на; -то́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. камертон — КАМЕРТО́Н, а, ч. Невеликий вилкуватий сталевий інструмент із двома зубцями, який внаслідок удару видає звук певної висоти; використовується для настроювання музичних інструментів та під час хорового співу. Веселий... Словник української мови в 11 томах