камертон
КАМЕРТО́Н, а, ч. Невеликий вилкуватий сталевий інструмент із двома зубцями, який внаслідок удару видає звук певної висоти; використовується для настроювання музичних інструментів та під час хорового співу.
Веселий о. Артемій своїм камертоном задав тон, а Панасенко підхопив у той тон (Н.-Лев., IV, 1956, 66);
Дожидав [співак] тільки, аби в хаті втихло. Тоді виймав камертон, туляв його до вуха й вигукував усілякі тони (Март., Тв., 1954, 278);
У мене не було камертона. Тон подавався на скрипці (Збан., Малин. дзвін, 1958, 228).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- камертон — камерто́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- камертон — -а, ч. Невеликий вилкуватий сталевий інструмент із двома зубцями, який внаслідок удару видає звук певної висоти; використовується для настроювання музичних інструментів та під час хорового співу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- камертон — Тонодавка Словник чужослів Павло Штепа
- камертон — (від нім. Kammer — кімната і Ton — звук) — прилад, що визначає точну висоту певного звука, еталон висоти для настроювання музичних інструментів та хору. Найпоширеніший... Словник-довідник музичних термінів
- камертон — камерто́н (нім. Kammerton) джерело звуку; зігнутий і закріплений посередині металевий стрижень, кінці якого при коливанні дають звук певної висоти. Є еталоном висоти звуку при настроюванні музичних інструментів і при співах. Словник іншомовних слів Мельничука
- камертон — 1. звук ля першої октави (440 Гц), еталон для настроювання музичних інструментів; 2. пристрій у вигляді зігнутого металевого стрижня, який видає такий звук. Універсальний словник-енциклопедія
- камертон — Камерто́н, -на; -то́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)