камерний
КА́МЕРНИЙ¹, а, е.
1. Прикм. до ка́мера 1.
2. спец. Який складається з камер (у 2 знач.).
В господарствах поліської зони [Волинської] області для сушіння трави й сіна застосовуються стаціонарні камерні льоносушарки (Наука.., 10, 1963, 30);
Камерна піч.
КА́МЕРНИЙ², а, е. Признач. для виконання невеликою кількістю музикантів-солістів або ансамблями з кількох учасників.
За повоєнні часи українська симфонічна та камерна музика збагатилася рядом видатних творів (Мист., 6, 1957, 56);
Неперевершеним зразком камерної музики є мадригали, коріння яких у народних мелодіях (Веч. Київ, 26.IV 1966, 4);
// Який має в своєму складі невелику кількість виконавців (про ансамбль).
Композитор [І. Шамо] добре володіє фактурою камерного ансамблю, вміє розкрити національні особливості мелодичного матеріалу (Мист., 1, 1956, 32);
// Який виконує соло (про співака).
— Ти знаєш: я вирішила покинути оперу… Буду камерною співачкою! (Досв., Вибр., 1959, 234).
Значення в інших словниках
- камерний — ка́мерний 1 прикметник від: камера ка́мерний 2 прикметник про музичний твір Орфографічний словник української мови
- камерний — [камеирнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- камерний — I -а, -е. 1》 Прикм. до камера 1). 2》 спец. Який складається з камер (у 2 знач.). II -а, -е. 1》 Призначений для невеликого приміщення та нечисленної аудиторії. 2》 Признач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- камерний — ка́мерний 1. Той, що стосується камери, має камеру, складається з камер. 2. Призначений для невеликого приміщення і нечисленної аудиторії. 3. К-а музика – музика, написана для кількох інструментів або голосів (дует, тріо). 4. Словник іншомовних слів Мельничука