1. Словник української мови в 11 томах

камея

КАМЕ́Я, ї, ж. Виріб із каменю або черепашки, що має художню рельєфну різьбу; уживається як прикраса (у брошках, перснях і т. ін.); брошка з такою прикрасою.

Крім сеї діадеми та ще коштовної камеї коло коміра — покрас на матроні ніяких (Л. Укр., III, 1952, 176);

То була камея. Пластинка якогось жовтуватого каменю з тонко вирізьбленим на ньому профілем жіночої голівки (Шовк., Інженери, 1956, 439).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. камея — каме́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. камея — -ї, ж. Виріб із каменю або черепашки, що має художнє рельєфне різьблення; уживається як прикраса (у брошках, перснях і т. ін.); брошка з такою прикрасою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. камея — каме́я (франц. camee, з італ. cammeo) різьблені камені з опуклим зображенням; виготовляють їх як прикрасу переважно з твердих цінних порід каменю. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. камея — Каме́я, -ме́ї, -ме́єю; -ме́ї, -ме́й Правописний словник Голоскевича (1929 р.)