1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

кишло

Ки́шло, -ла, -лу

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кишло — ки́шло іменник середнього роду житло, гнІздо рідко Орфографічний словник української мови
  2. кишло — Кубло, гніздо; (розбишак) вертеп. Словник синонімів Караванського
  3. кишло — див. кубло Словник синонімів Вусика
  4. кишло — -а, с., розм., рідко. Житло, гніздо (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кишло — КИ́ШЛО, а, с., розм. Те саме, що житло́; гніздо (у 2 знач.). Як жили запорожці у Великому Лузі, то тут було їх кишло (А. Кащенко); Ягнич попрямував просто до своєї майстерні. Хоч зазирнути, хоч одним оком глянути – скучив за нею. Словник української мови у 20 томах
  6. кишло — ГАДЮ́ЧНИК (місце, де живуть плазуни; гніздо гадюки), ГАДОВИ́ЩЕ, КУБЛО́, КУ́БЛИЩЕ, КИ́ШЛО розм. Звалище артилерійських снарядів.., мов гадюки в гадючнику, дрімали в цій землі, приховані бур'янами (О. Гончар); До пенька з усіх сторін повзли вужаки.. Словник синонімів української мови
  7. кишло — КИ́ШЛО, а, с., розм., рідко. Житло, гніздо (у 2 знач.). Тут розбійники жили, кишло їх було у цьому яру (Гр., II, 1963, 253); Микола.. шукав у його товаристві розради, бо був тут [в інтернаті] один чужий, непомітний в цьому невгамовному кишлі дітвори (Збан., Курил. о-ви, 1963, 100). Словник української мови в 11 томах
  8. кишло — Ки́шло, -ла с. Жилище, гнѣздо. Словник української мови Грінченка