1. Словник синонімів української мови

кишло

ГАДЮ́ЧНИК (місце, де живуть плазуни; гніздо гадюки), ГАДОВИ́ЩЕ, КУБЛО́, КУ́БЛИЩЕ, КИ́ШЛО розм. Звалище артилерійських снарядів.., мов гадюки в гадючнику, дрімали в цій землі, приховані бур'янами (О. Гончар); До пенька з усіх сторін повзли вужаки.. Гади збиралися на зиму в суцільне кубло (О. Донченко).

ЖИТЛО́ (взагалі місце для перебування, проживання), КУТО́К розм., КУТ розм., ХА́ТА розм., ДАХ розм., ПОКРІ́ВЛЯ розм., СТРІ́ХА розм., ГНІЗДО́ розм., КУБЛО́ розм., КИШЛО́ розм. рідше, ЗА́ХИСТ рідше. Житло і харчі коштуватимуть їй тут тільки трохи більше ста карбованців (П. Козланюк); Бодай ніхто не дочекав в чужім кутку сидіти (приказка); Ми жебраки, Нещасні, без кута, без кусня хліба! (І. Франко); Смеркло. — Збирайтеся, бабо, — каже мама, — та йдіть шукати хати на ніч, а то пізно буде (М. Коцюбинський); Кидав я мій рідний дах, щоб інше десь шукати долі (Я. Щоголів); І постає в уяві рідна стріха (О. Ющенко); Тож сам собі будиночок поставив, Що в Малині був за гніздо йому (М. Рильський); Тато жартував, що це вже, певно, останнє його кубло (П. Дорошко); Батько розказував, що колись.. ще тут розбійники жили, кишло їх у цьому яру було (Б. Грінченко); Бралося далеко за північ. Позасинали люди по своїх теплих захистах (Панас Мирний). — Пор. 1. приту́лок.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кишло — ки́шло іменник середнього роду житло, гнІздо рідко Орфографічний словник української мови
  2. кишло — Кубло, гніздо; (розбишак) вертеп. Словник синонімів Караванського
  3. кишло — див. кубло Словник синонімів Вусика
  4. кишло — -а, с., розм., рідко. Житло, гніздо (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кишло — КИ́ШЛО, а, с., розм. Те саме, що житло́; гніздо (у 2 знач.). Як жили запорожці у Великому Лузі, то тут було їх кишло (А. Кащенко); Ягнич попрямував просто до своєї майстерні. Хоч зазирнути, хоч одним оком глянути – скучив за нею. Словник української мови у 20 томах
  6. кишло — Ки́шло, -ла, -лу Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. кишло — КИ́ШЛО, а, с., розм., рідко. Житло, гніздо (у 2 знач.). Тут розбійники жили, кишло їх було у цьому яру (Гр., II, 1963, 253); Микола.. шукав у його товаристві розради, бо був тут [в інтернаті] один чужий, непомітний в цьому невгамовному кишлі дітвори (Збан., Курил. о-ви, 1963, 100). Словник української мови в 11 томах
  8. кишло — Ки́шло, -ла с. Жилище, гнѣздо. Словник української мови Грінченка