кишло
КИ́ШЛО, а, с., розм.
Те саме, що житло́; гніздо (у 2 знач.).
Як жили запорожці у Великому Лузі, то тут було їх кишло (А. Кащенко);
Ягнич попрямував просто до своєї майстерні. Хоч зазирнути, хоч одним оком глянути – скучив за нею. Бо це ж його кишло, його домівка (О. Гончар);
В обідню пору Вовченки повернулися в Пісочин... Така тіснота. Не мешкання – кишло (Олекса Ізарський);
* Образно. Микола .. шукав у його товаристві розради, бо був тут [в інтернаті] один чужий, непомітний в цьому невгамовному кишлі дітвори (Ю. Збанацький);
// перен. Місце зосередження, притулок антигромадських або аморальних, злочинних елементів.
Тут розбійники жили, кишло їх було у цьому яру (Б. Грінченко);
Кишить Вкраїна кишлами орди, І Бог згортає чорними сувоями твоє терпіння, виткане з біди... (Л. Костенко).
Значення в інших словниках
- кишло — ки́шло іменник середнього роду житло, гнІздо рідко Орфографічний словник української мови
- кишло — Кубло, гніздо; (розбишак) вертеп. Словник синонімів Караванського
- кишло — див. кубло Словник синонімів Вусика
- кишло — -а, с., розм., рідко. Житло, гніздо (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кишло — ГАДЮ́ЧНИК (місце, де живуть плазуни; гніздо гадюки), ГАДОВИ́ЩЕ, КУБЛО́, КУ́БЛИЩЕ, КИ́ШЛО розм. Звалище артилерійських снарядів.., мов гадюки в гадючнику, дрімали в цій землі, приховані бур'янами (О. Гончар); До пенька з усіх сторін повзли вужаки.. Словник синонімів української мови
- кишло — Ки́шло, -ла, -лу Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кишло — КИ́ШЛО, а, с., розм., рідко. Житло, гніздо (у 2 знач.). Тут розбійники жили, кишло їх було у цьому яру (Гр., II, 1963, 253); Микола.. шукав у його товаристві розради, бо був тут [в інтернаті] один чужий, непомітний в цьому невгамовному кишлі дітвори (Збан., Курил. о-ви, 1963, 100). Словник української мови в 11 томах
- кишло — Ки́шло, -ла с. Жилище, гнѣздо. Словник української мови Грінченка