колядник

Значення в інших словниках

1. колядник — коля́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. колядник — -а, ч. Той, хто колядує. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. колядник — КОЛЯ́ДНИК, а, ч. Той, хто колядує. Голоси малих колядників уже розтиналися по селу (Панас Мирний); Увечері приходили колядники: Наталка, в гарному дівочому убранні, якого ще не бачив Григорій у неї, закосичена, ще й, ба, на шиї намисто й дукачі... Словник української мови у 20 томах
4. колядник — КОЛЯ́ДНИК, а, ч. Той, хто колядує. Голоси малих колядників уже розтиналися по селу (Мирний, III, 1954, 34); Як господар і князь він мусив сидіти в теремі, ждати колядників, щоб вийти на ганок, коли вони почнуть співати (Скл. Словник української мови в 11 томах
5. колядник — Коля́дник, -ка м. Поющій колядки. Під вікном колядник човпеться. Чуб. ум. коля́дниченько, коля́дничок. Словник української мови Грінченка