1. Словник української мови в 11 томах

колядник

КОЛЯ́ДНИК, а, ч. Той, хто колядує.

Голоси малих колядників уже розтиналися по селу (Мирний, III, 1954, 34);

Як господар і князь він мусив сидіти в теремі, ждати колядників, щоб вийти на ганок, коли вони почнуть співати (Скл., Святослав, 1954, 224);

*У порівн. — Ну, дай нам спокій! Оце ж пак заходимось ходить по хатах з жартами, неначе колядники або якісь щедрівники (Н.-Лев., І, 1956, 609).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колядник — коля́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. колядник — -а, ч. Той, хто колядує. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колядник — КОЛЯ́ДНИК, а, ч. Той, хто колядує. Голоси малих колядників уже розтиналися по селу (Панас Мирний); Увечері приходили колядники: Наталка, в гарному дівочому убранні, якого ще не бачив Григорій у неї, закосичена, ще й, ба, на шиї намисто й дукачі... Словник української мови у 20 томах
  4. колядник — Коля́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. колядник — Коля́дник, -ка м. Поющій колядки. Під вікном колядник човпеться. Чуб. ум. коля́дниченько, коля́дничок. Словник української мови Грінченка