комізм

Значення в інших словниках

1. комізм — комі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. комізм — -у, ч. 1》 Смішне, комічне в чому-небудь (у подіях, учинках людини тощо). 2》 Засіб, спосіб зображення чого-небудь у смішному, комічному вигляді. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. комізм — КОМІ́ЗМ, у, ч. 1. Смішне, комічне в чому-небудь (у подіях, учинках людини і т. ін.). – Старі комедії цікаві не тільки тому, що вони талановиті, несуть у змісті багато комізму, а ще й тому, що цілий ряд старовинних прийомів зараз здаються нам смішними (О. Словник української мови у 20 томах
4. комізм — комі́зм (від грец. κωμικός – смішний, комедійний) 1. Відтінок смішного в чому-небудь. 2. Насмішкуватість, гумор. Словник іншомовних слів Мельничука
5. комізм — Естетична категорія, що характеризує постаті та ситуації в ракурсі гумору й сатири. Універсальний словник-енциклопедія
6. комізм — ГУ́МОР (художній прийом, заснований на зображенні чого-небудь у комічному вигляді), КОМІ́ЗМ. Жаргонні й діалектні вислови особливо широко застосовуються в гуморі і дають там неабиякий ефект (М. Рильський); Сучасність комедії визначається сучасною природою комізму, а не місцем дії (з журналу). Словник синонімів української мови
7. комізм — КОМІ́ЗМ, у, ч. 1. Смішне, комічне в чому-небудь (у подіях, учинках людини тощо). — Старі комедії цікаві не тільки тому, що вони талановиті, несуть у змісті багато комізму, а ще й тому, що цілий ряд старовинних прийомів зараз здаються нам смішними (Довж. Словник української мови в 11 томах