комізм
КОМІ́ЗМ, у, ч.
1. Смішне, комічне в чому-небудь (у подіях, учинках людини тощо).
— Старі комедії цікаві не тільки тому, що вони талановиті, несуть у змісті багато комізму, а ще й тому, що цілий ряд старовинних прийомів зараз здаються нам смішними (Довж., III, 1960, 183);
Пародійні твори.. завжди пройняті щирою веселістю. Комізм цих творів найчастіше випливав із суперечності між формою і змістом (Іст. укр. літ., І, 1954, 107).
2. Засіб, прийом зображення чого-небудь у смішному, комічному вигляді.
Комізм або гумор п. Гоголя має свій, особливий характер (Бєлін., Вибр. статті, перекл. Кундзича, 1948, 130).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- комізм — комі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- комізм — -у, ч. 1》 Смішне, комічне в чому-небудь (у подіях, учинках людини тощо). 2》 Засіб, спосіб зображення чого-небудь у смішному, комічному вигляді. Великий тлумачний словник сучасної мови
- комізм — КОМІ́ЗМ, у, ч. 1. Смішне, комічне в чому-небудь (у подіях, учинках людини і т. ін.). – Старі комедії цікаві не тільки тому, що вони талановиті, несуть у змісті багато комізму, а ще й тому, що цілий ряд старовинних прийомів зараз здаються нам смішними (О. Словник української мови у 20 томах
- комізм — комі́зм (від грец. κωμικός – смішний, комедійний) 1. Відтінок смішного в чому-небудь. 2. Насмішкуватість, гумор. Словник іншомовних слів Мельничука
- комізм — Естетична категорія, що характеризує постаті та ситуації в ракурсі гумору й сатири. Універсальний словник-енциклопедія
- комізм — ГУ́МОР (художній прийом, заснований на зображенні чого-небудь у комічному вигляді), КОМІ́ЗМ. Жаргонні й діалектні вислови особливо широко застосовуються в гуморі і дають там неабиякий ефект (М. Рильський); Сучасність комедії визначається сучасною природою комізму, а не місцем дії (з журналу). Словник синонімів української мови
- комізм — Комі́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)