1. Словник української мови в 11 томах

комік

КО́МІК, а, ч.

1. Актор, який виконує комічні ролі.

Заведено говорити про Саксаганського як про актора-коміка (Рильський, III, 1956, 339);

Я був визнаний надзвичайним коміком, і навіть сам директор гімназії потис мені після спектаклю руку і порадив іти на сцену (Смолич, Театр.., 1940. 14).

2. перен., розм. Той, хто має здібність розвеселяти когось, викликати сміх.

Омелько вважав себе за надзвичайного коміка, і не раз увесь клас сміявся з його витівок (Донч., Ю. Васюта, 1950, 9);

— Ох і комік! — сплеснула в долоні Катря і кинулась до Павла та й ну куйовдити йому чуприну (Кучер, Трудна любов, 1960, 311).

3. заст. Автор комедій.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комік — ко́мік іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. комік — КОМЕДІЯНТ; ПОБ. веселун, сміхун, сміхотун. Словник синонімів Караванського
  3. комік — див. жартівник Словник синонімів Вусика
  4. комік — -а, ч. 1》 Актор, який виконує комічні ролі. 2》 перен., розм. Той, хто має здібність розвеселяти когось, викликати сміх. 3》 заст. Автор комедій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. комік — Сміхотун, смішко, сміхованець, штукар, лицедій, див. комедіянт Словник чужослів Павло Штепа
  6. комік — КО́МІК, а, ч. 1. Актор, який спеціалізується на виконанні комічних ролей. Заведено говорити про Саксаганського як про актора-коміка (М. Словник української мови у 20 томах
  7. комік — ко́мік (грец. κωμικός) 1. Актор, який виконує комічні ролі. 2. Переносно – особа, яка викликає сміх своїми словами або поведінкою, витівками. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. комік — Ко́мік, -ка, -кові, -ку! -міки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)