комік
КО́МІК, а, ч.
1. Актор, який спеціалізується на виконанні комічних ролей.
Заведено говорити про Саксаганського як про актора-коміка (М. Рильський);
Я був визнаний надзвичайним коміком, і навіть сам директор гімназії потис мені після спектаклю руку і порадив іти на сцену (Ю. Смолич);
Найталановитіший із акторів (ну ясно ж – комік!) грав роль слуги, на манір Омелька з “Борулі“. Талант! (Остап Вишня).
2. перен., розм. Той, хто має хист розвеселяти когось, викликати сміх.
Омелько вважав себе за надзвичайного коміка, і не раз увесь клас сміявся з його витівок (О. Донченко);
– Ох і комік! – сплеснула в долоні Катря і кинулась до Павла та й ну куйовдити йому чуприну (В. Кучер);
Іще довго б козаки реготались, так уже пора було поїть коней та одганять у табун, а комікам спать лягать, бо завтра знов рано побудять (Д. Білий).
3. заст. Автор комедій.
Українці ставили дуже високо сі інтермедії, прирівнювали до творів світових коміків Гілявта і Мольєра (М. Грушевський).
Значення в інших словниках
- комік — ко́мік іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- комік — КОМЕДІЯНТ; ПОБ. веселун, сміхун, сміхотун. Словник синонімів Караванського
- комік — див. жартівник Словник синонімів Вусика
- комік — -а, ч. 1》 Актор, який виконує комічні ролі. 2》 перен., розм. Той, хто має здібність розвеселяти когось, викликати сміх. 3》 заст. Автор комедій. Великий тлумачний словник сучасної мови
- комік — Сміхотун, смішко, сміхованець, штукар, лицедій, див. комедіянт Словник чужослів Павло Штепа
- комік — ко́мік (грец. κωμικός) 1. Актор, який виконує комічні ролі. 2. Переносно – особа, яка викликає сміх своїми словами або поведінкою, витівками. Словник іншомовних слів Мельничука
- комік — Ко́мік, -ка, -кові, -ку! -міки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- комік — КО́МІК, а, ч. 1. Актор, який виконує комічні ролі. Заведено говорити про Саксаганського як про актора-коміка (Рильський, III, 1956, 339); Я був визнаний надзвичайним коміком... Словник української мови в 11 томах