кухня

Значення в інших словниках

1. кухня — ку́хня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. кухня — Куховарня; (готування їжі) КУХОВАРСТВО; (дієтна) меню, страви; (політична) махінації, шахри-махри, ок. закулісся, закуліси; (виборів) механіка. Словник синонімів Караванського
3. кухня — [кухн'а] -н'і, ор. -неийу, р. мн. -хон' Орфоепічний словник української мови
4. кухня — -і, ж. 1》 Спеціально пристосоване приміщення з піччю, плитою і т. ін. для готування їжі. || Готування їжі. || чого, перен., ірон. Про прихований, закулісний бік якої-небудь негативної діяльності. Похідна (солдатська і т. ін.) кухня. 2》 Набір страв, характер харчування. Молочна кухня. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кухня — КУ́ХНЯ, і, ж. 1. Спеціально пристосоване приміщення з піччю, плитою і т. ін. для готування їжі. Вона пройшла кухню, де куховарка кришила зілля на страву (Панас Мирний); З одчинених дверей кухні лопотів дрібний ритмічний стукіт – сікли м'ясо (В. Словник української мови у 20 томах
6. кухня — ВАРІ́ННЯ (готування їжі за допомогою вогню), ВА́РЕННЯ, ВА́РИВО розм., КУ́ХНЯ рідко, ГОТІ́ВЛЯ діал. Вона вирішила будь-що опанувати складне мистецтво варіння їжі (Ю. Збанацький); Господиня перебирала квасолю для варення (І. Словник синонімів української мови
7. кухня — КУ́ХНЯ, і, ж. 1. Спеціально пристосоване приміщення з піччю, плитою і т. ін. для готування їжі. Вона пройшла кухню, де куховарка кришила зілля на страву (Мирний, І, 1954, 323)... Словник української мови в 11 томах
8. кухня — Кухня, -ні ж. Кухня. Жаба кричить, верещить, а кухарь на рожні її да кухні тащить. Ном. № 1222. У кухні неначе пекло яке палам). Стор. МПр. 72. Словник української мови Грінченка