1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

любісінько

Любі́сінько, присл.

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. любісінько — любі́сінько прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. любісінько — присл., розм. Цілком спокійно; преспокійно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. любісінько — ЛЮБІ́СІНЬКО, присл., розм. Цілком спокійно. Любісінько пасеться [худоба] на тих самих панських стернях (І. Франко); Ліс на нижньому кінці Базавлугу дуже винищено й на місці колишніх пущ і непроглядних нетрів нині хлібороби любісінько викохують капусту (А. Словник української мови у 20 томах
  4. любісінько — ЛЮБІ́СІНЬКО, присл., розм. Цілком спокійно; преспокійно. Любісінько пасеться [худоба] на тих самих панських стернях (Фр., VIII, 1952, 92); Не до однієї ж дівчини вчащав Юрко, не з однією жартував, а потім любісінько лише здоровкався з нею (Стельмах, Хліб.., 1959, 591). Словник української мови в 11 томах
  5. любісінько — Любісінько нар. Чрезвычайно пріятно, ч. мило, ч. хорошо. Словник української мови Грінченка