1. Словник української мови у 20 томах

любісінько

ЛЮБІ́СІНЬКО, присл., розм.

Цілком спокійно.

Любісінько пасеться [худоба] на тих самих панських стернях (І. Франко);

Ліс на нижньому кінці Базавлугу дуже винищено й на місці колишніх пущ і непроглядних нетрів нині хлібороби любісінько викохують капусту (А. Кащенко);

– Зараз я ввійду, а ти любісінько підеш за мною (О. Авраменко);

Якби я хотіла наставити тобі ріжки, то таки й наставила б любісінько, та так, що ти й не встерігся б (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. любісінько — любі́сінько прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. любісінько — присл., розм. Цілком спокійно; преспокійно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. любісінько — Любі́сінько, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. любісінько — ЛЮБІ́СІНЬКО, присл., розм. Цілком спокійно; преспокійно. Любісінько пасеться [худоба] на тих самих панських стернях (Фр., VIII, 1952, 92); Не до однієї ж дівчини вчащав Юрко, не з однією жартував, а потім любісінько лише здоровкався з нею (Стельмах, Хліб.., 1959, 591). Словник української мови в 11 томах
  5. любісінько — Любісінько нар. Чрезвычайно пріятно, ч. мило, ч. хорошо. Словник української мови Грінченка