любісінький
ЛЮБІ́СІНЬКИЙ¹, а, е, розм., рідко.
Надзвичайно милий, приємний, дорогий для кого-небудь.
А Лембики, погризшися, уп'ять [знову] Цілісінькі-любісінькі стоять! (Л. Боровиковський);
Поїхав, кажуть, кудись на ярмарок [Максим] любісінький, милісінький, а привезли – ледве дише (Панас Мирний);
На ходу все лапав: не вірилося, що сопілка в нього, та усміхався: – Є, любісінька! Ось у пазусі лежить! (А. Головко).
ЛЮБІ́СІНЬКИЙ², а, е, розм., рідко.
Те саме, що будь-яки́й.
Вони полюбили його й готові на кожне слово командира в любісіньку мить кинутися туди, куди він накаже (Іван Ле і О. Левада);
– А спитай любісінького пана, хоч дідича, а хоч управителя панського чи економа, і всяк тобі з них скаже, хто воно такий опришок Довбуш (Д. Бедзик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- любісінький — любі́сінький 1 прикметник такий, як і був рідко любі́сінький 2 прикметник будь-який рідко Орфографічний словник української мови
- любісінький — -а, -е. Пестл. до любенький. Великий тлумачний словник сучасної мови
- любісінький — Любі́сінький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- любісінький — ЛЮБІ́СІНЬКИЙ¹, а, е, розм., рідко. Такий, як і був; однаковісінький. А Лембики, погризшися, уп’ять [знову] Цілісінькі-любісінькі стоять! (Бор., Тв., 1957, 158); На ходу все лапав: не вірилося, що сопілка в нього, та усміхався: — Є, любісінька!... Словник української мови в 11 томах
- любісінький — Любісінький, -а, -е Чрезвычайно милый, ч. пріятный, ч. хорошій. Словник української мови Грінченка