любість

ЛЮ́БІСТЬ, бості, ж., рідко.

Те саме, що любо́в.

Паде кір'я [кора] із явір'я, паде кір'я із бука, Та уже нам, мій миленький, в любості розлука (з народної пісні);

Я звікувала в розкоші, заміж пішла по любості, сини в мене як соколи... (Марко Вовчок);

Поклав [Непорадний] відтак вуглика і став пихкати, поправляючи ціпком ватру, в яку з любістю вдивлявся (А. Чайковський);

З любістю [Олекса] надівав весною сорочку-мазанку, аби скинути її восени (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

любість — лю́бість іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
любість — -бості, ж., рідко. Те саме, що любов. Великий тлумачний словник сучасної мови
любість — КОХА́ННЯ (глибока сердечна прихильність до особи іншої статі), ЛЮБО́В, ПОЧУТТЯ́, ЗАКОХА́ННЯ розм., ЛЮ́БОЩІ, ЛЮ́БІСТЬ розм., УПОДО́БА (ВПОДО́БА) діал., ЛЮБВА́ (ЛЮБА́) діал., МИ́ЛІСТЬ заст.; ПРИ́СТРАСТЬ, ЖАГА́ (сильне, нестримне почуття). Словник синонімів української мови
любість — Лю́бість, -бости, -бості, -бістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
любість — ЛЮ́БІСТЬ, бості, ж; рідко. Те саме, що любо́в. Я звікувала в розкоші, заміж пішла по любості, сини в мене як соколи… (Вовчок, І, 1955, 63); Паде кір’я [кора] із явір’я, паде кір’я із бука, Та уже нам, мій миленький, в любості розлука (Коломийки, 1969... Словник української мови в 11 томах
любість — Любість, -бости ж. 1) Любовь. Заміж пішла по любости. МВ. І. 92. Не білись, личко біленькеє, будуть к тобі гості, гості не з любости, а од нелюба старости. Чуб. V. 574. Нехай о тім увесь світ знає, же з любости смерть буває. Гол. III. 396. Словник української мови Грінченка